Шкільництво на Україні на папері зовсім автономне і незалежне від московського центра. В дійсностиж комісар освіти Гринько (Українець) має звязані руки й ноги, його заступник і „ответственниє работнікі“ Москвичі або Жиди, які по змозі на місці паралізують немилі їм розпорядки Гринька, а в шкільних справах звичайно йдуть „предписанія“ з центра від комісара освіти Луначарського.
Шкільництво обіймає відділи дошкільний (ясла і дитячі сади), відділ шкільний (трудові школи низчого і вищого типу та вищі фахові школи) і позашкільний (просвітно-культурні товариства, народні університети, курси для ліквідації неграмотности і т. п.) крім трудових шкіл улаштовано ще школи комунальні, щось в роді інтернатів.
До початку р. 1921. всі шкільні діти по містах діставали в школі їжу, а саме снідання й обід зі шматком хліба. Це стягало до школи дуже багато дітей, а коло них сяк-так прохарчовувалися й учителі. По селах тільки діти в дошкільному віці діставали харч, хоча не всюди — иншим же не давали їсти.
Школи поставлені дуже погано. Шкільних підручників майже нема, шкільних приладдів так само. Нерідко на
