що за таку платню і серед таких обставин фізично неможливо працювати в школі. На це присутні на зборах комуністи розкричалися і заявили, що силою (штиками) приневолять вчити, а жадання підвищення платні та призначення людяного пайка — назвали контрреволюційним виступом.
І дійсно вчителі, особливо українські, були якийсь час під строгим доглядом чрезвичайки, а багато з них і арештовано. Бували школи (напр. Український Учительський Інститут в Ісаїві), де заарештовано майже всіх учителів і учительок враз зі студентами — ніби за „контрреволюцію і петлюрівщину“. Одного з них, Нищадина, розстріляли без ніякого доказу вини.
Кінець-кінцем большевики полагодили шкільну крізу дуже просто й оригінально: шкіл в Одесі було поверх 300, а з них українських щось коло 40. — Отже большевики звели число шкіл взагалі із 300 на 30, а в тому числі українських на чотирі. Слідком за тим пішло „сокращеніе штатов“ (багато учителів і учительок викинуто) і з тих ощадностей, які пороблено на тому „сокращенію“ обіцяно було дещо підвищити залишеним учителям місячну платню…
