славну Церковну Раду і на инші тим подібні цілі — пливуть щедро зі всіх верств української суспільности, а збірають їх по церквах, на зборах і при всяких инших нагодах. Таке загальне заінтересовання має і виховуючий добрий бік, бо таким чином суспільність наочно бачить, що вона будує собі свою, від нікого незалежну, українську церкву і бореться за неї. Таким чином та своя церков стає ще рідніща, і ворожі заходи ще менше мають до неї доступу.
Відправа в найчистіщій українській літературній мові, українське євангеліє, український гарний хор та українські обовязкові проповіді роблять непереможне вражіння. I коли російські церкви починають чим раз більше світити пусткою — то до украінських церков сходиться усе більше народу, так що церковні мури не в стані всіх помістити.
Помітне одне цікаве явище: рівночасно із обезціненням реліґії i церкви большевиками, відчувається, з другого боку, замітний зріст реліґійности і заінтересовання до церкви, особливо української.
Всеукраїнська Православна Церковна Рада для вишколення і виховання церковного причету, улаштувала в Київі i на провінції церковні семинарії та церковні курси, а також в Київі істнує Укра-
