за вказане. Одначе він з жалем бачить, що тут зійшлося чимало контрреволюційного елєменту. Товариші з „особового отделения“ повинні звернути на це пильну увагу, бо боротьба з „контрреволюцією“ це найголовніща завдача „рабоче-крестянской“ влади. — Ми доти не зможемо наладити комуністичного ладу, доки не „уничтожимо“, з корінем не вирвемо всяку контрреволюцію! — І став кричати, грозити, а опісля знов змяк і знижив голос: — То ви, товариш Потапенко, відтягаєте своїх кандидатів!…
— Якеж маю право відтягати? — обізвався Потапенко. — Громада врадила і сказала мені поставити, то я так і зробив. А скаже громада інакше, то так і буде. Я не маю ніякого права відтягати.
— Так? „Пасмотрім!“ — Предсідатель гримнув кулаком в стіл. — Кожний голосуватиме з окрема явно!
„Чекісти“, міліціонери та „комнезаможні“ насторожили вуха, а деякі повиймали остентаційно записники, щоби нотувати як хто голосуватиме.
— Отже товариш Потапенко Василій! На кого голосуєте? — спитав голова.
Запитаний зовсім неналякано встав і сказав: — На тих, що громада хоче! — і вичислив всіх своїх кандидатів.
Так само голосував другий, третій і десятий дядько. Одним словом „гро-
