незалежність України (про що була мова вище) запевняли також, що вони зовсім не бажають насаджувати проти волі народа „комуни“, а хай комуністичним ладом живуть тільки ті, які цього бажають.
На ділі одначе вийшло зовсім інакше. Большевицький уряд заявив, що вся земля є державною і передається хліборобам тільки по дві-три, а подекуда по одній, а то навіть і по половині десятини на голову. Річ ясна: у кого велика сем'я, то йому дісталося й більше землі. Таким чином в одних повідбирали, а другим подавали землю і сяк-так ту справу, хоч провізорично унормували. Та це не всюди було переведено.
Не вважаючи на шалену й крикливу аґітацію, та визначну підпомогу з боку уряду — не вдалося нігде на Україні спонукати селян, щоб вони заводили „комуністичні господарства“. Навпаки непереможна течія індивідуально-власницька приневолила уряд покищо на девять літ заґарантувати хліборобам право власности до тої землі, яку зараз обробляють.
Таке полагодження — річ ясна — українських хліборобів зовсім не задовольняє: І так большевицький уряд має надію, що по девяти роках лекше можна буде перевести націоналізацію і декретом
