по всій Україні позаводити комуністичні господарства — а з другого боку хлібороби надіються, що по девяти роках прийде їм земля на віки.
Большевицьке гасло: „земля і воля“ перестало вже давно впливати на маси. Бо в практичному життю виходить так: хлібороб обробляє, засіває поле, збірає — а те все йде „на учот“ тай він сам, своїми кіньми, мусить відвезти як „развйорстку“ або „продналог“. Деяким оставляють по кілька пудів хліба, а в деяких забирають все до чиста.
З приводу цього селяне не хотять сіяти і обробляти і кажуть: „беріть собі землю тай самі її обробляйте. Вона і так властиво не наша, а тільки клопіт на нашу голову. Ціле літо працюй, а тоді цілу осінь та зиму вози „развйорстку“ чи „продналог“ тай ходи голий, босий і без сорочки“.
І ця обставина ще більше скріпила індивідуально-власницькі інстинкти. Селяне накопичили тепер у себе дуже багато грошей. У деяких є гроші мішками і то найріжноманітніщої едиції. Вони дуже радо заплатили би „відчіпного“, скільки би хто хотів, щоб кінець-кінцем бути певним, що дотичний шматок землі є його вічною власністю і він може свобідно розпоряжати його плодами.
Загально панує за кордоном пере-
