Перейти до вмісту

Сторінка:Герасимович. Життя й відносини на Радянській Україні. 1922.pdf/70

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Цинізм і брехню видко на кождім кроці. Напр. на тюрму поставлять вивіску „Дом прінудітєльних работ“ № 1 чи який там і хтось посторонній думав би, що це дійсно має щось спільного з роботою. На діліж тюрма остала тюрмою, тільки зі збільшеними ще загостреннями і заключених не беруть нігде на роботу (з дуже малесенькими виїмками по протекції) ані навіть серед тюремних мурів не дають ніякого заняття… І так нещасні жертви ждуть бездільно, коли прийде грузовий автомобіль та відвезе їх в підваля „чека“.

Та навіть маєстат смерти не здержує їх перед брехнею та цинізмом. Призначеним на смерть приносять зовсім формально виставлений урядовий документ (ордер), що їх випускають на свободу. Та місто на свободу відводять їх на т. зв. „круг“ і коли над'їде грузовий автомобіль, то нещасні жертви укладається як снопи, на них сідають уоружені „чекісти“ і так скорим темпом від'їзджають, але вже на вічну свободу, на вічний супокій…

Одначе з огляду на те, що та нова комуністична етика на других полях большевицького „строітельства“ приводить до цілковитого розладу і загрожує навіть самому комуністичному царству, то бачимо в комуністичній пресі тут і там спроби боротися з тим „развратом“ і з ґазетних дискусій при цих урядових спробах можна