республіки цілу свою промову присвятив питанню про нищення темноти та хабарництва, що стали грізними чинниками розвалу“.
Виходить ясно, що весь совєтський державний апарат до такої ступені розточений хабарництвом та розтяганням державного майна, що цілковито неможливо повірити йому нагляд над товаровими, кредитовими та грошевими операціями.
Для доповнення цього образу не від річи буде додати декілька дат як маленький зразок про відносини на залізницях. Московська урядова „Економическая Жизнь“ подає перегляд крадіжей за час від 15. до 31. грудня 1921. р. на одному тільки залізничому шляху Москва—Казань, додаючи від себе, що ті дати ще багато неповні. Отже на повищому залізничому шляху сконтатовано 1258 випадків крадіжей. Скрадено м. ин. 16.650 пудів збіжа, 2.300 пудів инших артикулів живности, 10.041 пудів цукру, 10.000 пудів нафти, 17.000 пудів вугля, 90.000 пудів инших товарів і до того цілий ряд випадків менших крадіжей.
Коли зважити, що всі залізниці охороняються численною залізничою „чекою“, міліцією та залізничими служачими, коли зважити в додатку, що в кожному товаровому ваґоні їде звичайно транспортний командант дотичного грузу, — то можна
