Сторінка:Герасимович. Життя й відносини на Радянській Україні. 1922.pdf/77

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

спричинилися до взаїмного їх зближення і з'єднання. І це хоч і окуплений великими крівавими жертвами — одначе, великий успіх.

Тепер на Україні немає майже людини, — за виїмкою очевидно тих одиниць, які занадто заанґажувалися і котрих життя в наслідок того залежить від удержання комуністичної влади, — якаб свідомо не бажала відірвання України від Росії. Українська державність увійшла в тіло і кров, не тілько цілої украінської суспільности, без огляду на верстви, пол і літа, але також її конечність навчилися розуміти і відчувати і другі народи, що живуть поруч Українців на Україні, не виключаючи навіть чималої скількости Росіян та Жидів, не говорячи вже про Німців-колоністів, Греків та других.

Річ певна, що північний наїздник не скоро зречеться ласого шматка хліба, і ще не мало потоків крови попливе, ще не мало вірних синів і доньок України, впаде жертвою російського імперіялізму під інтернаціональною покришкою, одначе не за горами вже той ясний день, якому спадуть чужі пута і Україна перейшовши тяжку школу життя та вилікувавшися з ріжних „комуністичних предразсудків“, вільна і незалежена ввійде в сім'ю культурних народів.