вляв — дійсно зовсім инша орієнтація в комуністичному центрі. Лєнін і Троцький пізнали свої помилки за перших двох окупацій України. Тепер взагалі ніякої окупації не буде, а по звільненню України сам український нарід своїми внутрішними силами (а не надсиланими з центру комісарами) управлятиме всіми установами української радянської республіки. Взагалі Україна матиме не тільки національно-культурну, але й економічну і політичну самостійність“.
Українське громадянство переважно вірило в правдивість большевицьких кличів. Українські повстанчі загони (большевики називали їх „повстанча армія“, — а тепер називають їх „бандитами“), чуючи за собою большевиків російських, які несуть „національне і економічне визволення“ від денікинських завойовників, скоро очистили терен України і большевики по більшій части „парадним маршом“ заняли цілу Україну.
І тепер ставши панами ситуації, російські комуністи більше „не стіснялись“, скинули свободолюбну облудну маску і без ніякого сорому показали своє правдиве звірине обличчя.
Перший, хто на своїй власній шкурі відчув благодати большевицької „свободи“ — були якраз українські комуністи — „боротьбісти“. На приказ центра
