лізмами. Робітники всіх країн мусять мати один з'єдинений фронт. Вони зможуть тоді напасти й винищити в один і той же час як той так і другий.
Вони повинні встановити інтернаціонал, що в один час знищить обидва імперіялізми.
Два великих імперіялізми суть одної і тої самої марки. А понеже імперіялізми всіх націй суть обєднані чи підрядні одному з тих двох імперіялізмів, тоб то Німеччині з одного боку й Англо-Америці з другого, то цілком правдиво, що імперіялізм обох тих ґруп, і загалом усякий імперіялізм, є однаково жахливий для всіх робітників на цілій земній кулі, для пролєтаріяту цілого світу.
Тому цілком певним є, що світове робітництво буде знову придушено й вигублено імперіялізмом.
А понеже, незалежно від того, на чиїм боці буде перевага в цій війні, імперіялізм переможної ґрупи принесе робітництву нову різанину, новий гніт і нові жертви, повстання робітників цілого світу є необхідне.
Але міжнародній імперіялізм не можна скинути, не скинувши також міжнародній капіталізм.
Отже, революція, і то світова соціялістична революція проти капіталізма, є конче потрібна для світового пролєтаріяту.
Насамперед ми це й постараємось довести.
Ті, що прекладають один імперіялізм другому, займають фальшиве становище.
Вони поділяють світовий пролєтаріят і унеможливлюють його перемогу над світовим імперіялізмом. Всі вони, чи соціял-патріоти, чи ніби-марксисти, чи які инші партії в нейтральних країнах, грають на руку німецьким, англійським, французьким чи американським імперіялістам, чи міжнароднім капіталістичним клясам і правительствам.
Вони стоять на боці тих клясів і правительств і допомагають імперіялізму.
Вони ділять і відріжняють дві ґрупи імперіялізму, — англо-американську під машкарою демократії і німецьку під машкарою абсолютизма, — щоб показати, або що імперіялізм їхньої власної марки не має споконвічного характеру і має змінитись, або що іхній імперіялізм тільки й дбає, щоб укоренити мир на землі, або що тільки ворожий імперіялізм є дійсний імперіялізм, або показати, що він є гірший імперіялізм ніж їхній власний.
