Оті три велетні виринають з боротьби всіх капіталістичних держав.
А дві з них, — Англія, тоб то світова Британська Імперія з усіма її колоніями і володіннями, та Злучені Держави для осягнення панування над світом з'єднали свої сили, з'єднали, може на короткий, може на довгий час, а може й назавжди.
Та як в економічній боротьбі найбільші синдикати пожерають менші компанії, так і ці три великі держави в світовій боротьбі згуртувались з меншими державами в дві ґрупи[1].
Розвиток капіталізма досягнув найвищої точки. Тільки кілька гладіяторів (бойців) зісталось на кону.
Міжнародній капіталізм нині наближається до боротьби, котра положить край його істнуванню.
Та як боротьби малих городів в середніх віках скінчились утворенням малих середнєвічних держав, або, як боротьба між тими малими державами закінчилась утворенням великих національних держав, — так нині, яко послід боротьби між великими національними державами утворюється дві ґрупи, два великих союзи, дві Ліґи Націй.
Протягом боротьбів і через боротьби середнєвікових городів повстала влада дрібних міщан, або громадян.
Протягом боротьбів і через боротьби національних держав повстала влада великої буржуазії. Протягом боротьбів і через боротьби ріжних ґруп ріжних націй повстала влада великих капіталістів, що монополізували промисловість, банки й спорудили трести.
І так саме, як міщанство й буржуазія повстали через боротьбу князів, шляхти і церкви, так тепер сві-
- ↑ Щоби зробити питання світової війни та обеззброєння цілковито ясними, ми намагались спростити боротьбу приточенням її тільки до трьох найбільших держав. В дійсности боротьба далеко складніща; вона охоплює всі нації світа, і саме тому залагодження питання мирними засобами стає ще більше неможливим. В книжечці „Імперіялізм, Світова Війна та Соціял-Демократія“ (стр. 114–142) ми обяснили це зовсім виразно. Там ми показали також економічні причини, чому світовий мир і Ліґа Націй неможливі. Коли б у майбутности Англія та Злучені Держави по різнились, це все одно не змінює факту, що ми будемо жити під владою світового імперіялізму. Бо кожда з тих держав потім буде намагатись досягти світового панування; кожда буде тоді творити нові ґрупи, планувати нові союзи (наприклад з Німеччиною, або з Японією). Вони робитимуть точнісько те саме, що вони роблять тепер.
