Лагідні пасифісти й ті соціялісти, що своїм пасифізмом гіпнотизували робітників і допомогали справі війни, також забризкались кроввю. Вони говорять, що кошти другої світової війни були б завеликі, як грошима так і людьми. Але міліони, витрачені на підбиття Африки й Азії, вродять біліони зиску.
Італія, Румунія та Злучені Держави Америки не вступили в війну раніще, бо вони знали, що то буде їм коштувати.
Чи не буде смішним це домагання єдности так довго, як довго інтереси й сила націй є цілком ріжні; — чи не буде це домагання так довго смішним, доки так багато націй можна так легко вигубити? Чи не смішні ті домагання?
Коли Англія й Злучені Держави Америки вірять у можливість захопити все, що вони хочуть, то навіщо їм звязуватись союзом з Німеччиною?
Коли Німеччина виграє, то чого б вона мала стратити довірря до поліпшення засобів війни, якими можна осягнути ще більшого. Коли Британська Імперія та Злучені Держави Америки посідають у своїх межах майже невичерпне джерело багацтва, то навіщо б їм було лучитися з иншими й ділитись з ними своїми прибутками, що можуть непомірно зростати?
І доки Німеччина має віру в те, що вона може своєю військовою силою розбити опозицію, навіщо ж ділитись своєю владою з иншими?
І доки істнують такі просторі землі, як Китай, Близький Схід, Долішня Індія, частини Середньої Азії та Африка, доки ще є на світі так багато кволих націй, яких легко приборкати, доти держави будуть покладатись на свою власну силу й молитися ідолам свого власного імперіялізму. Коли б Німеччина зовоювала Англію, або Злучені Держави Америки, то вони б неминуче збунтувались би знову. А коли б кождий з попередніх побив Німеччину, то вона також не стерпіла б цього й учинила б повстання.
Цілком зрозуміло отже, що протилежні національні інтереси завадять Лізі Націй бути бодай хоч чим небудь, а тільки хараманкою. „Ліґу Націй“ таки справді буде засновано, але вона уявлятиме собою тільки низку союзів окремих націй і буде мати своєю ціллю ще дужчий визиск кволіших народів і провадити війну проти суперників.
