Большевики змогли виграти революцію тільки з допомогою убогого селянства. Всілякі труднощі для революціонерів були тим більші, що їх було в той же час атаковано з зовні.
В Англії та Німеччині промислове робітництво має перевагу. Російська Революція служить зразком для Західньої Европи. Вона є симбол, учитель і попередник, вона показала шлях. Вона накреслила проґраму, котру пролєтаріят Західньої Европи мусить прийняти, як свою власну.
По-друге, ми можемо сказати, що революцію на Україні й Фінляндії тільки почасти приголомшено, і це тому тільки, що західньо-европейський пролєтаріят не повстав на підмогу. Коли б робітники в Західній Еврогіі повстали, то соціялістичні совіти були б і до нині там переможниками[1].
Але західнє робітництво таки повстане протягом війни, або після неї, і за допомогою російського пролєтаріяту допевниться повної перемоги. Де-хто може заперечити, що дійсних революціонерів серед західнього пролєтаріяту є замало, а тому й мало надії на побіду. Знову погляньмо на Росію. Большевики там за часів війни і революції були меншістю. Голодні умови обернули їх у більшість. Однакові причини по ріжних країнах призводитимуть до однакових наслідків.
Може хто скаже, що, хоча пролєтаріят в Західній Европі і складає найчисленнішу клясу за всяку иншу окрему верству, одначе він не перевищує їх, взятих усіх укупі. В Німеччині число промислових робітників рахується 15 міліонів. В Англії число їх пропорційно до всієї людности є далеко більше. До кількости пролєтаріїв мійських повинно додати сільсько-господарських робітників, котрі, як то ми далі побачимо, кинуть свою долю до спільної долі з революційним пролєтаріятом. Їхні політичні й економічні орґанізації могутні. В Англії вони рахують пять міліонів[2]. В Німеччині орґанізованих робітників буде біля трьох-чотирьох міліонів. В инших країнах подібні ж умови переважають. Повсюди велика частина населення буде діяти з революціонерами і в майбутній боротьбі буде їх підпирати. Як тільки соняшні проміння засіяють, то виставлена на поверхні й освіт-
