Те саме й робітники Західньої Европи та Америки мають зробити.
Вони повинні або ж негайно повалити своє капіталістичне правительство, — байдуже яке, монархічне чи демократичне, або ж по першу вони муситимуть упорати буржуазне правительство, а після прикінчити й правительство, складане з буржуазії та соціял-патріотів разом.
Російські революціонери, робітники й дрібне селянство захопили політичну владу. А взяли вони ту владу тільки для своєї власної мети.
Вони право обірати й право бути обраним надали тільки робітникам та вбогому селянству.
Вони поділили Росію на губернії, по котрих робітничі ради обірають губерніяльні робітничі ради. А ці губерніяльні робітничі ради обірають делєґатів до центрального загального конґресу рад, котрий обірає вже центральний виконавчий комітет.
Всіх членів місцевих, губерніяльних та центральних рад, а так само всіх урядовців та комісарів обірається тільки на короткий час і кожду годину їх може бути покликано подати звіт за свої вчинки[1].
Завдяки тому, що взагалі всі урядовці мають малу платню, та що всі ради мають часто й реґулярно збіратись, тим робом буде утворено рухливу громадську орґанізацію, яко перше соціялістичне правительство в світі.
Проміння нового світу сіяють від тих рад.
Робітнича кляса світу знайшла в цих робітничих радах свою орґанізацію і централізацію, свою форму й вислів самого себе, і появила то цілому світові для революції й для соціялістичної громади.
Те, що колись Маркс пророкував, що робітнича кляса не тільки перебере державну машинерію капіталістичної держави, але що вона знайде навіть для того свої власні форми, — це справді прийшло до здійснення. Оттут ми нині маємо орґанізацію і централізацію, форми й вияви пролєтарської революції й підвалини соціялістичної громади.
Російська Революція тими установами появила приклад робітникам цілого світу.
Маючи той приклад перед очима, світовий пролєтаріят може тепер вчинити революцію.
- ↑ Це є для того, щоб запобігти появі нової бюрократії, або щоб не повстала понад робітниками нова залежна влада.
