Сторінка:Геройська Україна. Ілюстровані спомини з України. 1920.pdf/36

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ПОЛКОВНИК ДМИТРО ВІТОВСЬКИЙ.
(Поясненє до образка на правій сторонї.)

Полковник Дмитро Вітовський, був без сумнїву героєм, людиною активною, глибоко ідейною, скорий до посвяти, до самовизначеня. Уродив ся в Медусї, станїславівського повіту, як син убогого селянина, скінчив ґімназію в Станїславові, опісля був студентом прав у Львові, де брав живу участь у відомій демонстрациї 1 липня 1910 р., коли то згинув Адам Коцко. З початком війни Вітовський був орґанїзатором укр. Сїчових Стрільцїв, за часів австрийсько-російської війни — відзначив ся здобутєм Галича від Москалїв — де заткнув на ратуші синьо-жовтий прапор 1916 р. Опісля працював на Волинї серед українських селян, а в роцї 1918 стає на чолї укр. повстанцїв у Львові і здобуває Львів від Поляків. При твореню першого державного секретаріяту йому повірено секретарство воєнних справ де він виявив надзвичайний органїзаторський талан. Опісля Вітовський уступив з секретарства військових справ, а його місце зайняв штабовий полковник Курманович. Вітовського вислано до Парижа для заключеня польсько-українського переговорів. Він згинув, їдучи лїтаком постріленим польською пограничною сторожию на шлескій граници, 4 серпня 1919 р.