було спричинене більше рабівничою господаркою нїмецького війська на Українї через 1918 рік, та боязливою податливостию правительства самого Скоропадського, який був лише орудієм в руках великих дїдичів на Українї та нїмецьких ґенералів і нїмецького цїсаря Вільгельма. Коли знова надходили що раз то важнїйші подїї на Українї за час 1918 р., і велика війна двох світових блоків — антанти і почвірного союзу зближала ся до свого траґічного для сего союзу закінченя, гетьман Скоропадський не знав як поставить ся до Сходу Европи і до України побідна антанта, одначе бажав за всяку цїну вдержати ся при власти тому й хитав ся то в один то в другий бік. Ріжні революцийні українські партиї на Українї з президентом бувшого секретаріяту Винниченком і С. Петлюрою на чолї підняли бунт проти гетьмана і єго правительства. Український Національно-Державний Союз в Київі при помочі Сїчових Стрільцїв і великої маси українського селянства яке мало богато перехованої у себе збруї дали активну поміч у виконаню повстаня проти гетьмана, який щойно проголосив злуку України з Росією (15 падолиста, 1918 р.). Бунт проти гетьманщини закінчив ся цїлко-
Сторінка:Геройська Україна. Ілюстровані спомини з України. 1920.pdf/44
Цю сторінку схвалено
ПОВСТАНЄ ПРОТИ ГЕТЬМАНА,
(Образок на правій сторонї представляє триюмфальний марш укр. війска до Київа, 14 груд. 1918).