Сторінка:Геройська Україна. Ілюстровані спомини з України. 1920.pdf/44

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ПОВСТАНЄ ПРОТИ ГЕТЬМАНА,
(Образок на правій сторонї представляє триюмфальний марш укр. війска до Київа, 14 груд. 1918).

було спричинене більше рабівничою господаркою нїмецького війська на Українї через 1918 рік, та боязливою податливостию правительства самого Скоропадського, який був лише орудієм в руках великих дїдичів на Українї та нїмецьких ґенералів і нїмецького цїсаря Вільгельма. Коли знова надходили що раз то важнїйші подїї на Українї за час 1918 р., і велика війна двох світових блоків — антанти і почвірного союзу зближала ся до свого траґічного для сего союзу закінченя, гетьман Скоропадський не знав як поставить ся до Сходу Европи і до України побідна антанта, одначе бажав за всяку цїну вдержати ся при власти тому й хитав ся то в один то в другий бік. Ріжні революцийні українські партиї на Українї з президентом бувшого секретаріяту Винниченком і С. Петлюрою на чолї підняли бунт проти гетьмана і єго правительства. Український Національно-Державний Союз в Київі при помочі Сїчових Стрільцїв і великої маси українського селянства яке мало богато перехованої у себе збруї дали активну поміч у виконаню повстаня проти гетьмана, який щойно проголосив злуку України з Росією (15 падолиста, 1918 р.). Бунт проти гетьманщини закінчив ся цїлко-