старати ся для єго армії як найбільше всяких медицин, біля мила, обуви, сукна і т. д., бо українська армія сильно гине від тифа, та простуди через брак лїків та убраня. Петлюра висказував тверду віру і надїю в непоборимість українського народу, який у своїй орієнтації дозрів до сеї степени, що крім чисто української влади він иньшої не схоче. Головним клопотом Петлюри в той час був брак амунїциї, і велика пошесть тифу. Добровольцїв до української армії зголошувалось що дня тисячі — однак не було для них конечного оружа і амунїциї. Я віднїс одно велике вражінє з моєї стрічі і розмови з Петлюрою. Се великий український патріот хотяй нефортунний полїтик.
День урочистої присяги на площи в Камянци Подільськім, де відбувалась присяга Директорії, мінїстрів та війська, яке готуєсь до парадного маршу.
