Сторінка:Гете. Фавст. пер. Д. Загула (1919).djvu/131

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 118 —

Додолу зігнулись галузі,
А віти аж свищуть на вітрі,
І падають разом як друзі.
Щось плаче й сичить у повітрі;
І стогонів повний одвічний ліс.
Щось виє дико як тут, так скрізь.
Зі всіх долин, зі всіх верхів
Несеться скажений пекельний спів.
 Хор відьм: На Брокен вже пора відьмам.
 Жовтіє стерня, зелений лан;
 Юрба велика зібралась там,
 А між юрбою пан Уріян;
 До його кожда з нас летить,
 Ї—ться відьма, а цап см—ить.
 Голос: А бабка Бавбо їде одна,
 На поросній свині вона.
 Хор: Хвала і честь, кому хвала!
 Вона сюди нас привела.
 Сама з поросною свинею,
 А ми юрбою всі за нею.
 Голос: А ти яким шляхом?
 Голос: Я через Ільзенштайн летіла,
В гніздо сови заглянути хотіла.
А та як подивилась!
 Голос: А щоб ти сказилась!
Чого так швидко?
 Голос: Я з нею сварилась,
О, бачиш? рани видко!
 Хор відьм: Широкий шлях, та довга путь,
 Чого так швидко всі біжуть?
 Мітла дере і колють вила,
 Дитину мати задавила.
 Чарівники. Пів-хор: Ми лізем наче слимачки,
 А бабство так далеко!
 Бо всі порядні жіночки
 До пекла скачуть легко.
 Друга половина: Нема тут певної лічби. _
 Швиденько в пекло йдуть баби,
 А чоловік як зробить крок,
 Пережене вже всіх жінок.
 Голос (з гори): Ходіть, ходіть з над озера до нас!
 Голоси (з долу): Ми раді би летіти з вами враз;
Перемо ми і білі ми, та блідні,
І завше ми безплідні.
 Оба хори: Мовчать вітри, тремтять зірки,
 Сховався місяць за хмарки.