Сторінка:Гете. Фавст. пер. Д. Загула (1919).djvu/132

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 119 —

 Чарівний хор наповнив ліс.
 Стотисяч искр розсипав скрізь.
 Голос (з долу): Держіть! держіть!
 Голос (з гори): То хто в провалі тім кричить?
 Голос (з долу): Візьміть мене! візьміть!
Я вже драпанюсь триста літ,
А все таки вершка не можу осягнута.
Там, де моя рідня, я хочу були.
 Обидва хори: Поможе цап, чи инша річ,
 Палюга, вила, помело,
 А хто не вилетить в цю ніч,
 Ніхто не вилічить його!
 Полу-відьма (в долі): Я шкутильгаю довгий час,
А так далеко ще від вас.
Спокою дома я не знайшла,
А до мети ще не дійшла.
 Хор відьм: Лип мазь дає чарівних сил,
 Лахміття в нас замісць вітрил,
 Корито в нас замісць човна,
 Нещасний, хто не злине цього дня.
 Обидва хори: А як ми станем на шпилі,
 То ви повзайте по землі
 І всі поля, луги і гай
 Ви чарівництвом наповняйте вкрай.
 Мефістофель: Тут все кричить, сичить і пнеться,
Тручає трудніх, вється, преться.
Огнем пашить, там плаче щось,
Тут дійсне пекло вже зійшлось.
Мене тримайся, щоб не загубився!
А де ти?
 Фавст (з даля): Тут!
 Мефістофель: Ого! куди відбився!
Тут треба знову взятися по свому
І стати дійсно паном свого дому.
З дороги, чернь! Сам чорт посеред вас!
Ну, докторе, за мною! Тільки враз!
Нам треба перейти крізь пекло це шалене.
Ну й натовп тут! За надто вже й для мене.
Он, з боку щось блищить, спалахнуло огнем.
Мене щось тягне вже під дерево зелене.
Мерщій! ходім! Ми хутко їх минем. -
 Фавст: Духу неґації! веди по власній волі!
Але чи справді вийде все гаразд?
На Брокен вийшли ми в цю дивну ніч якраз,
Щоб відіхнути десь далеко від сваволі...
 Мефістофель: Дивись, як гарно зайнялись огні!
Людиська там зібралися веселі.