Сторінка:Гете. Фавст. пер. Д. Загула (1919).djvu/83

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 70 —

Вони, здасться, з роду шляхтичі,
Бундючні та сердиті паничі.
 Брандер: Напевне шарлятани ці людиська.
 Альтмаєр: Мабуть.
 Фрош: Увага! Я берусь за їх!
 Мефістофель (до Фавста): Не чує цей народ, що чорт тут близько,
Хоч ти за обшивку бери їх всіх!
 Фавст: Уклін, панове, всім!
 Зібель: Спасибі за поклін.

(Міряє нишком Мефістофеля збоку.)
Чогож це трошки шкутильгає він?

 Мефістофель: Дозвольте коло себе й нам присісти
Хоч побалакаєм в гурті! Вина і пива
Порядного немає в вашім місті.
 Альтмаєр: У вас натура надто вибаглива.
 Фрош: Ви в Ріпаху не ночували часом?
Пан Іванко приймав, напевне, вас?
 Мефістофель: До його не звертались ми цей раз;
Та він чимало нам останнім разом
Росказував про землячків своїх.
І через нас поздоровляє їх!

(Кланяється в бік Фроша.)

 Альтмаєр.(тихо до Фроша): От, маєш! Цей не з тих!
 Зібель: Та й хитрий з біса!
 Фрош: Пострівай! Покажу я тобі!
 Мефістофель: Коли не помиляюсь, чули ми.
Як ваше товариство тут співало.
Тут гармонійно голос від стіни
Та стелі, нам здається, відбивало.
 Фрош: То ви мабуть співак?
 Мефістофель: О, ні: охота є, та сили брак.
 Альтмаєр: Так заспівайте щось!
 Мефістофель: Як воля, заспіваю.
 Зібель: Щоб тільки пісенька нова!
 Мефістофель: Ми тут з Еспанії, а в тому краю
Багато єсть пісень і доброго вина!
(співає): Жив раз король преславний,
 А в його була блоха, —
 Фрош: Ви чуєте? Блоха! Новенька вість!
Блоха — це дійсно чистий гість!
 Мефістофель (співає):
 Жив раз король преславний,
 А в його була блоха:
 І ту блоху кохав він.
 Як рідного синка.