Кравецтво поскликав він
Всієї сторони.
Блосі пошить сказав він
І мундір і штани.
Брандер: Та не забудьте тим кравцям згадати,
Щоби гаразд приміряли вони, —
Бо як на лихо скорчуться штани.
То, певне, їм голов своїх не мати!
Мефістофель: В єдваби й оксамити
Блоху ту зодягти,
На лентоиці пришитий
Ще й хрест їй прийняти.
Блоха міністром стала,
На грудях дві зора;
Рідня її .дістала
Прихильність при дворі.
Як завелися блохи
В достатках тая добрі,
Намутитесь не трохи
Все панство прп дворі.
Не сміли ті панове
Тягнути блох під суд.
А ми, як тільки зловим,
На ніготь і капут!
Всі (весело): А ми, хто тільки злове.
На ніготь тай капут!
Фрош: Браво! Браво! Це нового крою!
Зібель: Хай буде так зі всякою блохою!
Брандер: Хто тільки кусає, на ніготь його!
Альтмаєр: Хай живе свобода! Хай живе вино!
Мефістофель: В честь волі яб і сам хотів хоч раз ковтнути,
Колиб у вас вино хоч трохи було краще.
Зібель: Не зовсім це приємно чути!
Мефістофель: Боюся образити шинкаря.
А то шановне товариство наше
З пивниці нашої могло би щось хильнути!
Зібель: Сюди його! Відповідаю я!
Фрош: Щож, доброго вина ми випємо для вашої шаноби,
Та тільки щоб не так маленькі були спроби,
Бо, знаєте, щоб правильно судить,
Потрібно повну пельку нам налить.
Альтмаєр: (тихцем): Вони знад Райну, там добірні вина!
Мефістофель: А свердель єсть у вас?
Брандер: Навіщо свердель вам?
Хибаж у вас бочки перед дверима?
Альтмаєр: Он кошик, свердель певне буде там!
