Сторінка:Гетьман Петро Сагайдачний (1922).djvu/5

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


з’являлися на хвилях і знову зникали. Все чутніше ставало, як гуде, реве, клекотить вода...

 — Годі, хлопції Сушіть веслаї- гукнув стирник.

Гребці підняли весла і повставали.

 — До стерна, дітки! — гукнув стирник.

Гребці кинулися до стерна, налягли на його, перемогли прудку воду і накерували байдак просто в ворота, се б то в прохід поміж кам’яними скелями, де крутилася й шумувала вода.

Упоперек. Дніпра од берега до берега стирчало величезне каміння і перегорожувало річку мов кам’яний поріг. Вода клекотіла поміж камінням,.. гула й ревла і вкривала каміння білим шумом. їй ніби не ставало місця поміж скелями, і вона люто стрибала вгору і знову падала вниз, і розбивалася об каміння, розсипалася білим шумом... Здавалося, наче то звір велетенський, наїживши білу гриву, борсається в воді, простягтися впоперек усього Дніпра.

Байдак прудко, прудко линув на ту білу гриву. Ось він уже на їй — здрігнувся, хитнувся і зарипів так, наче ось-ось роспадеться, знову здрігнувся і шубовснув униз з водяноі гори, пірнув переднім краєм у воду і знову виринув... І козака на коні, і пана дяка, що сто'яв навколішках, учепившися за кочеток та посинілими губами белькотав молитву, і сивоусого козака з люлькою — всіх оббризкало шумом та водяним пилом...

 — Дякуйте Богові, дітки! — гукнув стирник.

Усі перехрестились.

 — Гляньте, хлопці, он москаль рачки стоїть! — весело озвався хтось.

Всі глянули туди, де були московські посли.

Товариш пана дяка, страшенно переляканий, стояв рачки і переляканими очима дивився на всіх, не знаючи, де шукати порятунку...