Цю сторінку схвалено
Тиша підземна…
Ждати даремно…
Холодно й темно…
На душі самотня печаль…
Ах, я втратив Еврідіку!
Груди тяжко тисне жаль…
Лють богів крає мов сталь…
Груди тяжко тисне жаль…
Люба зникла між проваль…
Журба й печаль…
Скорбота й жаль…
Якби могла печаль
Моє життя скінчити!
Не можу далі жить…
Покину білий світ…
Пекельних я торкнусь
Тепер воріт
І скоро дожену
Я найкращу на світі!
Так, я спішу в цей безсонячний край!
Я спішу, почекай,
Еврідіко!
Нікому нас не розлучити,
Смерть сама поведе
Нас обох в свій край.
/ Хоче вбити себе кинджалом. Несподівано з'являється Амур. /
АМУР. Спинись, Орфею!
ОРФЕЙ. Боги! Чи поставите мур
Намаганням моїм
