У підземній імлі я знайду Еврідіку,
Од пісень жалісних змилосердиться лють.
О, зростає сила без ліку,
Перешкоди усі впадуть.
/ З'являється Амур. /
АМУР. Кохання бог несе вам, закоханим, щастя.
Більш не сумуй, ти співом умовив богів,
Щоб ти зійшов в підземне царство
І свою Еврідіку в житлі смерті зустрів.
Якщо ліри тоскне звучання,
Тужні мелодії співця
Розм'якшать там жорстоким тиранам серця,
Любу знов до життя ве́рне палке кохання.
ОРФЕЙ. О, з нею буду знов!
АМУР. Якщо ліри тоскне звучання,
Тужні мелодії співця
Розм'якшать там жорстоким тиранам серця,
Любу знов до життя ве́рне палке кохання.
ОРФЕЙ. О, з нею буду знов!
АМУР. Знай тільки ще одне:
Богів повеління трудне
Ти здійснити мусиш неухильно.
ОРФЕЙ. Ах, що затримає мене!
Усе готовий я зробити.
АМУР. Вимога божа до співця:
На ту, що звик ти любити,
Скинуть оком не смій, не дійшовши кінця,
А то мусиш її вже навік загубити.
