Австрійське військо заняло укриті позиції перед селом.
В селї — люди стрівожені, готові втїкати. — Предчувають, що село може станути осередком битви.
Однак Росіян поки-що не видко. Може якось щасливо вдасть ся, що підуть иншою дорогою — оминуть село і битви не буде…
Аж нараз хлопцї, що з цїкавости повилїзали на тополї — побачили зближаючі ся здалека, на горі, ряди російського війска, що прямо посували ся в сторону села!…
З криком, що Росіяни йдуть до села — хлопцї розбігають ся по хатах!
В селї повстала метушня. Хтось вдарив в церкви, на трівогу — перестеречи людий перед грозячою небезпекою!
Комендант австрійського війска аж піднїс ся з пересердя, почувши голос дзвонів в селї…
Його плян був дати Росіянам спокійно з гори зійти — а тодї з укритих позицій перед селом, здесядкувати огнем російські ряди!
А російське війско чомусь не зійшло на долину, лиш з гори острілює австрійські позиції!
Чому се так? Чи може Росіяни побачили укриті позиції Австрійців?
— Нї! — думає австрійський комендант. Се дзвони в селї! Люди в селї, що є в змові з Росіянами дзвонами — остерігли російське війско про присутність Австрійців в селї!
Остаточно Австрійці відперли наступ Росіян на село.
Але на приказ коменданта, заведеного в своїх плянах — кількасот мешканцїв села опинило
