утоми, невигід і голоду, почали нещасні — головно старцї і дїти — гинути мов мухи.
Австрійський уряд мусїв заопікувати ся сими людьми і подати їм можність житя.
Розміщено галицьких і буковинських збігцїв в ріжних, на ту цїль вибудованих бараках, головно в західних австрійських провінціях; Країнї, Стирії та в Чехах.
Мами з дїтьми та старцї позістали в бараках на удержаню держави або ріжних добродїйних товариств. Дївчата і хлопцї, здібні до працї, порозїздили ся на роботи при сїльських господарствах або до фабрик — до Прус або до ріжних місцевостий західної Австрії та Угорщини.
З таких сїл Галичини, де через довший час тревали бої, або де ще тепер битви постійно ведуть ся — австрійський уряд примусово виселював населенє, та розміщував виселених людий також по бараках. В сей спосіб, в першім роцї війни виселено населене з всїх сіл в околицях Перемишля. Тепер, є виселені люди з тих сторін Галичини, куди переходить так звана боєва лїнїя.
Усїх наших збігцїв з східної Галичини і Буковини, що з початку війни опинили ся в західних австрійських провінціях — враз з тими, яких уряд примусово виселив — числили до стопятьдесять тисяч людий.
Велика більшість тих людий повернула в 1915 роцї назад до своїх сїл в міру того — як Росіяни під напором австрійської армії, цофали ся з занятих частий Галичини і Буковини.
