В осени 1915 року, Австрійцї заперестали наступати дальше.
Обі ворожі армії станули проти себе на укріплених позиціях, що тягнули ся в Галичинї лїнїєю: Збараж—Зборі —Бережани—Залїщики, а на Буковинї перетинали лиш незначно північно-східну часть краю.
На сих незмінених позиціях стояли обі армії аж до мая 1916 року. В тім часї Росіяни розпочали нову офензиву на цїлім галицькім і буковинськім фронтї. Заняли майже цїлу Буковину, заняли галицьке Покутє з містами Делятином, Коломиєю і Станиславовом. В північній части Галичини, Росіяни забрали місто Броди і найблизшу околицю.
Як серед такого воєнного пекла уложило ся житє в краю — не тяжко собі уявити!
Несчислені маси війск, австрійських, мадярських, нїмецьких а в послїдним роцї також турецьких — з одного боку, і такі самі великанські маси російського війска — з другої сторони, бють на себе лавами та безвпинно — неначе розбурхані филї морські. Сотки тисяч коний стратували урожайні поля і ниви Галичини і Буковини.
Ангел смерти, що третий рік уносить ся над нашим рідним краєм — ще доси з кождим днем забирає нові жертви!
Як довга і широка Галичина і Буковина — скрізь розсїяні насчислені могили. Одні вже давно травою і зїлєм поросли, другі цїлком сьвіжі, — та все ще нові прибувають.
Завзятий бій ведеть ся дальше на нашій зем-
