сії, в Польщі, в Нїмеччині, у Франції, в Бельґіі і т.д.
Тому що се явище е загальне що оно є конечним наслїдком потрясень нормальних підвалин цїлого суспільного житя, спричинених війною — закони воюючих держав мусїли проти сего факту заняти справедливе становище.
Неслюбні дїти, які вродили ся в часї війни — уважаєть ся в Европі як конечне зло воєнних відносин, які мусїли уємно відбути ся на нормальнім житю родин.
Зглядом материй неслюбних дїтий та зглядом особисто-правної і суспільної позиції неправих дїтий — закони воюючих держав мусїли станути на становищи слушности і справедливости.
Найновійші закони, видані в Австрії, признають неслюбним дїтям ріжні управненя, яких передше неправі дїти не мали.
Цісарське розпорядженє з дня 12 жовтня 1914 (Вістнік державних законів N0 154) розширило спадкові права неслюбних дїтий, цїсарське розпорядженє з 19 марта 1916 (Вістник державних законів N0 38) признає неслюбний дитинї право оспорювати її походженє від правного чоловіка її матери; цїсарське розпорядженє з 12 жовтня 1914 (Вістник державних законв N0 276 ) дає пожність правному мужеви дати своє назвиско неправій дитинї своєї жінки.
Постанови §§ 166 і 171 цивільного закона дотично обовязку удержаня і вихованя неправих дїтий — змінено в користь неслюбних дїтий.
Видано нові законні постанови в справі справованю опіки над неправими дїтьми та в справі їх лєґітимацїї.
