страти в арміях новими людьми, майже всї воюючі держави були змушені видати нові закони, якими покликали до війска молодцїв низше 17 лїт — та мущин до 60 року житя.
Вийшло на таке, що тепер в Европі усї мущини, що тільки мають силу і здібність до війскової служби, покликані вже до війска.
Крім війска, воюючі держави втягнули великанські маси населеня до всяких робіт, які стоять в звязи з війною.
Нездібних до війска мущин, цїлком молодих хлопцїв, женщини та дївчата, заставили держави працювати за означеною винагородою при фабрикації амунїції, при полевих укріпленях для війска [копанє шанцїв, будова доріг і військових зелїзниць], при найріжнороднїйших доставах для війска і т. д.
Однак ті люди, хотяй працюють при воєнних роботах, не належать до війска; після правного розуміня, не творять оружної сили держави. Они числять ся до так званого, мирного або цивільного населеня, котре в воєнних дїланях держави не бере чинної участи.
Лиш війско творить оружну силу, що веде війну. Цивільне населенє війни не веде.
Отже війском лише може правительство цїлковито диспонувати у війнї. Війско є для правительства тільки средством до осягненя цїли, для якої правительство, в імени державности і в інтересї державної загальности веде війну.
Житєм цивільного населеня, правительство на війнї диспонувати не може.
Цивільне населенє творить суспільність.
Держава — се лиш форма, в якій хвилево уня-
