Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/103

^**^*

О, блаженні тії очі,

Що дивляться на сю тайну,
Що їх у світову злу північ
Зоря привела до Бога.
Ангельський розум тайну бачить,
А плотський чоловік ненавидить.

^**^*

Ми ж сю тайну небесну

Всегорящим серцем шануємо
І, хоч як скотина безсловесна
Імо з-під Христа сіно,
Поки аж, вирісши на совершенного мужа,
Не зможемо пізнати самого блаженного Бога.

ПІСНЯ ШОСТА

(ВОДОХРЕСНА)

(на текст: „пустив змій женщині з уст своїх воду яко ріку, аби її в тій ріці утопити. А прийде колись і Той, що зітре главу змію“).

Слухай небо, слухай, земле, і жахніться!
Море — здвигнися усіма своїми безоднями
І ти, Йордане, вернися назад,
Прийди Христа хрестити, Йване.

^**^*

Гарні ліси — роскрийте свої стежки,

Предтечу Йвана до Христа пустіте,
А всі земні люди разом з нами радуйтеся
І ангельські хори всі в небі торжествуйте!

^**^*

Зійшов Спас у Йордан, став у його глибині

А се зіходить на нього і Дух святий в виді голуба.
— „Се єсть Син мій возлюбленний“ — Отець із хмар говорить. —
„Сей Месия обновить усю вашу суть“.