Перейти до вмісту

Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/118

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Нехай твоя часть буде з Давидом.
Коли треба вертатися до Сіону,
То по що ж тобі виміряти всі стежки?
Небезпечний є шлях до Єрихону.
Живи краще в граді, що всім нам є мати.

***
Коли ж таки пішов ти у ту дорогу —

Моли Бога, щоб скорше скінчити путь,
Бо коли вже зійдеш у глибоку безодню,
То там, у злах, вже безсилий наш розум.
О Ти, що Твій дух все той же
І число Твоїх літ усе теж!
Побори в нас розбійничі духи!
Нехай твоя буря порве сітку!


ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ.
(на текст: „пропали в суєті дні“).

О найдорожчий життя час!
Як ми тебе не шануємо.
Як ми тебе, мов яку зайву вагу,
Всюди кидаємо, не дивлючись —
Неначе прожита хвилина вернеться назад,
Неначе ріки вернуться до своїх жерел,
Неначе в нашій власти продовжати собі життя,
Неначе наш вік складається з нещислимих днів.

***
І по що ж нам хочеться жити у світі

Літ хоч би й з вісім сот,
Коли ми ті літа тратимо
На всяку дурницю?
Краще годину чесно пожити, ніж погано цілий день;
Один день святий кращий безбожного року;
Краще один рік чистий, ніж десяток поганих;
Краще в пользі десять літ, ніж увесь вік без плода.