Ця сторінка вичитана
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДЕВЬЯТА.
(на текст: „Хто сей, що Його й вітри і море слухаються“?).
Човник мій хитає вихор бурі
І то в безодню кидає то вгору.
Ах нема міні спокою!
Оце ж пожерає мене море.
Гора підіймається до небес,
А друга в безодню падає,
Тане в міні надія,
Душа щезає…
Чекаю я — але ніхто не приходить міні з поміччу.
О пристанище безбідне.
Тихе, солодке, правдиве!
О Маріїн Сине!
Ти єдиний
Будь кораблеві моєму берегом.
***
Ти в кораблі моїм спиш —Пробудися! Почуй мій плач.
Ах, заборони морю так хвилюватися.
Дай міні скору поміч.
Ах! Прокинься, моя славо!
Спаси мене від напасти,
Усмири тлінні пристрасти душі —
Се вони мене терзають,
Гірким роблять моє життя.
Спаси мене, молюся.