попав під клевету, від котрої коли за поміччу благорозумних і милосердних сердець хоч на де-яку часть увільнений буду, то невинність моя, зробившися безпечнішою від тих немилосердних угризателів, лекше зможе виконати заповідь Господню: любіть ворогів ваших.
(З листа до невідомого; 6 марта 1785 року).
Дух велить побалакати з тобою трошки, давши до того притоку й час.
Скажи міні, друже, чи ти здоровий? Не питаюся про тіло, а от чи не втратив ти досі самого себе, тоб-то думок твоїх і серця твого? Кажеш ти: мислі мої й сердце зі мною. Вірю. Серце завжди має бути з тобою, бо воно єсть людина. Не гадайте, що нещастя приходить зовні, воно в вас і в нас, а „те що приходить зовні — не сквернить людини“. Чому ж неможна і на відворот сказати — те що приходить зовні не може унещасливити? А що ж нас сквернить і нещасливить? Те, що виходить із серця. Отже бачиш, що в середині нас і щастя і нещастя.
А яке ж може бути знаменіє спокійного й блаженного серця? Таке ж що й здорового тіла: зі смаком їсти, добре спати й завжди бути веселому. Апостол Павел так означає здоровья серця: „радуйтеся безперестанно, о сій радости молітеся, за все дякуйте“. Коли таке серце маєш, то ти не ветхий єси чоловік і не гроб поваплений, але цілий, нетлінний і новий.
(З листа до невідомого).
Господь Бог твій у тобі. Держися сього царствующого в нас каменя — він наша пристань, а світ нехай шукає де-инде собі помочи й утіхи, нехай