Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/153

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

розділити гортань з пірьями — се, як сказано — „розлучив Бог між водою й водою“. А що ж воно є ся вода, як не ріка, річ, думка, слово, гортань, серце, пірья? Кидай же на схід, тоб-то у вічність, гортань і пірья! Горняя мудрствуй! Підіймай угору! Принеси жертву Богу. Кидай вище попілу! На місце попілу, на місце плоті. Кинь на Господа печаль твою, тлінь твого, плоть твою — то все не твоє. Нехай очи твої голубині будуть вище попілу і не там, де попіл, а на иншім місці. Бо все є попіл, окрім вічности. От тоді ти вицідиш кров із серця, а після пізнання істини преложиться тобі серце в кров. Бо звичайно серце що? — плоть, кров і попіл. А коли ти кріваві крила від серця твого віддереш, то й скотину свою розділиш. Дай же місце чомусь на місці попілу твого. Та й на всякім місці дай місце Богу твоєму. У волосі — волосові Його, у жилочці твоїй — жилці Його, у кістках твоїх — кісткам Його. Поділися з Ним до послідньої своєї часточки, як царь Содомський з Авраамом. От тоді й збудеться: „Жінка твоя (премудрість) буде яко лоза плодовита в усіх частинах дому твого“. От тобі чада твої, нові жили, нова плоть і кість, а серце твоє — трапеза твоя Вишньому.


XVI.

(З листа до С. І. Тевяшова при пересилці рукопису „Кільце“).

Душа — се Mobile perpetuum, безпереривний рух. Крила її — се думки, ради. Вона все або бажає чого або тікає від чого; бажаючи любить, тікаючи боїться. Коли не знає чого бажати, а від чого тікати — недоуміває, сумнівається, мучиться; сюди й туди наша кулька качається, мятеться й вертиться, як магнитна стрілка, доки не устремить погляду свого в найдорожчу точку холодної півночи. Так