кон? Істинно говорить Павел: „закон духовен єсть“. А закон — се пануюча природа, що володіє тлінням; у древніх отців се називається „трисонечною єдністю й єстеством“. Оця одиниця й єсть усьому глава, а сама початку не має і не обмежується ні часом, ні іменем, ні місцем. „Хто шукає імени мого — каже вона Моісею — той не бачить єстества мого. Імья ж моэ й єстество ось в чім: „Я єсмь“. Я той, що перебуває всюда, завжди, в усім, хоч Мене й не видко; а инше все хоч і видко, але того нема нічого. „Плоть — се ніщо“. Я древо життя, а инше все — тінь моя. І недаремне греки до обох полів прикладали слово Теос. І не без толку у деяких християн мущинам дають не тільки мужеське, а й жіноче імья, наприклад Юзеф-Марія. Сюди власне дивиться гостре слово Павлове „нема ні мужеського полу ні жіночого“. Отже Нарцис не хіромантик і не анатомік, а просто він побачив у собі самім головний пункт машини — царство Боже. Се він пізнав себе, знайшов у мертвім живе, у тьмі світло, мов дьямент у бруді або як евангельська жона золотий у сміттю. От він дійсно пізнав людину і може похвалитися — „знаю чоловіка“.
А от вам іще кілька знатоків:
- Авраам — „побачив і зрадів“.
- Навин — „бачив чоловіка стоящого“.
- Іов — „сьогодня око моє бачило Тебе“
- Давид — „підняв я очі мої уверх“
- Ісаія — „бачив славу Його“
- Данііл — „побачив мужа одного“
- Захарія — „підняв очі мої і побачив мужа і в руці Його“…
А от іще дванадцятка знавців:
- 11 апостолів — „бачивши Його, поклонилися“
- і Степан — „се бачу небеса одчинені“.
А коли „мудрого очі во главі його“, то „очі безумних на кінцях землі“. З лиця людину пізнати