Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/167

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

наставника промислив Товії батько його, а він сам уже знайшов у тім Божу медицину, що врачує не тіло, а серце, а вже по серцю й тіло, бо воно від серця залежить.

Дарую тобі, друже, убогого мого жайворонка. Він заспіває тобі й зимою, і не в клітці, а в серці твоїм і трохи поможе спасатися від ловця й хитреця — від лукавого світу сього. О, Боже! Скільки сей вовк день і ніч пожирає незлобних агнців? Ах, бережися, друже, й ходи з опаскою. Не спить ловець — не спи й ти. Необережність єсть мати нещастя.

Нехай не соблазняє тебе, друже, що тетервак названий у мене Фридриком. А коли буде тобі все ж досадно — пригадай, що всі ми такі. Адже всю Україну Велеросия називає тетерваками — чого ж тут соромитися? Тетервак птиця хоч і дурна, але незлобива. Та нарешті не той глупий, хто не знає (хто би все знав — ще не родився), але той хто знати не хоче. Нехай тобі глупота стане ненависною — тоді, хоч і глупим, а будеш в числі блаженних отих тетерваків, про котрих сказано — „обличай премудрого — і возлюбить тя“. Обличай, мовляв, його, бо й він глупий. Та й справді — який же він премудрий, коли не має ненависти до глупоти?

Нехай же молодість твою сохранить Христос від умащающих єлеєм главу твою, від домашніх сих тигрів і сирен. Амінь.


XXIII.

(З листа до М. Ковалинського при пересилці рукопису „Потоп Зміїн“).

Потоп Зміїн, Ноїв, Божий і Біблія — се все одно. Коли воно море — то як же не потоп? Не в сім хіба морі хвилюється уся вселенна? Єй у сім! І уся!