Перейти до вмісту

Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/21

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Щастя людини у тім, щоби, пізнавши власні здібности, по них опреділити себе в життю. Одна й та ж професия сього ублажає, а тому стає важкою; воїнський стан одному дає славу, а другому сором; царський вінець одного украшає, а другого кидає у тьму кромішну; богословіє одного робить світильником, властителем сердець славним без слави, а другого — обманцем, лицеміром, брехуном, високомудрствующим; наука одного підіймає до небес, а другого кидає в пекло; судейство одному дає імья благодітеля, а другому — імья розбійника; одному начальствування іде в похвалу і честь, а другому в хулу і поношення; одного манашество освятило, а другого очернило навіки.

Взагалі багато часу й мислі віддавав Сковорода своєму ученикові. Побачивши, що хлопець лід впливом ріжних бабських пересудів боїться мертвих і взагалі смерти, Сковорода давав йому читати відповідні книжки, показував, що все на світі похоже до кільця: де початок, там і кінець. Від зерна колос у зерно вертається, від насіння в насіння яблуня закривається, земля з землі йде, а дух к духу. Так і людині кождій призначено совершити свій круг, явивши сили свої, і знова прийти до свого початку. Все, що сотворене, все те зістаріється, зміниться, і тільки Дух Божий, що наповняє вселенну, зостається во віки.

А говорючи так, Сковорода під видом прогулки, заводив непомітно хлопця уночи на кладовище і тут, водючи його поміж старими й новими й нововиритими могилами, показував на всю безосновність людських страхів, иноді співав щось підходяще, а иноді брав флейту і йшов десь далеченько грати, а хлопця зоставляв коло могил самого під видом, що ніби здалека краще слухати музику.