Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/34

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

того, що перед тим (так у 1856 році писав зять отого Ковалевського, що володів колись Іванівкою) — „предпослѣдній владѣлецъ сада и хижины обратилъ особое вниманіе на мѣсто покоя Сковороды. Нынѣшній же даже обложилъ могилу дерномъ, а вблизи устроилъ свою пасѣку“. Та вже аж у 1874 році знайшлася добра душа — д. Жилинський — що поставила на могилі скромний памьятник. Але на тім був і кінець, бо через яких 10 літ могила вже знов була в неможливім стані. І знов — хто звернув на неї увагу? Простий чоловік, валковець Ф. Кремина, конторщик в одному з сусідніх маєтків. В Харькові тоді істнував так званий Статистичний Комітет, який, між иншим, видавав книжки присвячені місцевій істориї то-що. Так от до сього Комітету й прислав Кремина листа, де описує, як він гостив у священника і, прохожуючися по садку, побачив нараз могилу — „про котру ніхто ніколи міні в Пан-Іванівці не згадував. Доокола могили нема нічогісінько, що могло би кинутися в вічі — самий тільки надгробний камінь.

— Підійшовши з цікавости, я на нім прочитав такі слова:

ГРИГОРІЙ САВИЧЪ СКОВОРОДА
Міръ меня ловилъ, но не поймалъ.

— Наука присудила сьому чоловікові звання фільософа дорогої нашої України, але місцеві вічного покою тої людини навряд чи підходить ота убога обстановка, яку я побачив. Хіба ж він, фільософ, заслужив собі на могилу тільки самий камінь? Коло могили ж нема ні хреста, ні огради, не кажучи вже про памьятник. І не будь каміня — могила була би зітертою з лиця землі.

— Воно не дивно, що за 90 літ з дня смерти Г. С. місцеві люди його призабули, але чому ж