Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ВИБРАНІ МІСЦЯ З ТВОРІВ Г. С. СКОВОРОДИ.

I.

(З першої вступної проповіди до курсу лєкций „Про християнську добронравність“).

Увесь світ спить!

Та ще не так спить, як то про праведника сказано: „спить так, що коли і впаде, то не розібьється“. Ні. Світ наш спить глибоко, наче пришиблений. А наставники, пасущії Ізраіля, не тільки не будять, а ще й приговорюють: „спи, спи — не бійся. Місце добре — чого боятися?“


Колись-то сини Ізраіля не могли дивитися на осяяне славою лице Моісея, що узрів Бога. А на що ж вони дивилися? Та на саме покривало, що ним було прикрите Моісеєве лице. Отуди! Який же ти Ізраїль? Виходить, що обрізаний ти по тілу та необрізаний по смислу. Тьму очі твої ще переносять, але істини вже не можеш ти стерпіти.

Отак і теперішня підлота християнська; отаким же саме оком дивиться вона на свого Христа. Та де Він родився? Та від яких батьків? Та скільки жив на світі й чи давно? Чи буде вже за дві тисячі літ чи може не буде?.. О, християнине! Хрещений ти по плоті та необмитий по смислу. По що ти звертаєш увагу на сі дрібниці? Чому вище не підіймаєшся? Тут думаєш і заснути? Невже й досі не тямиш, що то все плоть, і ніщо, і тінь, яка покриває гору?