Перейти до вмісту

Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/63

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

тепер світ зовсім не той. Тепер коли ти бідний, то й дурень, і нема про тебе у світі доброї думки. А стратити у світі добру думку про себе — се ой, як погано. Куди ти тоді годен? Будь ти там який хочеш, хоч десятка шибениць достоін — кому яке діло? — аби тільки ти мав добру славу і був у почоті. Тоді нічого не бійся, не впадеш ніколи. Бо не той прав, хто прав по суті, а той, хто вміє здаватися правим і знає поговірку — „кінці в воду“. Оце нинішнього світу наймодніша й спасенна премудрість. Коротко сказавши: тільки той щасливий, хто хоч і не прав по совісти, але прав по бумажці. То тільки дурні кажуть, що з богацтвом приходить безпокойство. То власне труд є безпокойство. І дурна є отся пісня —

Кому менче в життю треба,
Той ближче усіх до неба.

Отаку пісню співають дурні. А ми не таку. Наша пісня от яка:

Жери все, що перед очима,
То щастя буде за плечима.

Але не вспів тетервак доспівати, як упала сітка; і ловець скрутив тетервакові голову. Жайворонок перелякався й полетів до батька; росказав те все батькові, а батько так почав говорити:

— Сине мій! Приклони вухо твоє до слів моїх — і спасешся від сіток. Памьятай, що невелика користь — читати багато книжок, а бути беззаконником. Читай одну книгу і досить буде з тебе: се книга рода людського. Читай її й поучайся. Правда, читають її всі, але несмисленно: дивлються на зверхність, а серця не бачуть. Тетервак отой: бачив їжу, а не бачив сітки — так і люди: читають книгу світа сього, а в сітки ловляться. Ти ж, сине мій, читаючи книгу видимого й злого у сім світі, возводи в усякім ділі сердечне око твоє на саму суть, на саме серце. Отоді тільки, пізнав-