Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/74

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

І пішов, зоставивши пустельника з чудернацьким його Початком.

***

Початок — се Бог. Все сотворене родиться і щезає, отже певно щось було перед ним і щось зостається після нього, бо ніщо ні початком ні кінцем бути не може. Отже таким чином Початок і Кінець — се теж, що Бог і Вічність. Нічого нема ні перед Вічністю, ні по Ній — Вона все вміщає в необмежених нідрах своїх. І не Їй щось, а Вона сама усьому початок і кінець. У Ній все так, як у кільці: перша й послідня точка одна, де почалося — там і скінчилося.

Се можна помітити й на сотвореному: коли на ниві гниє старе зерно, тоді з нього виходить нова зелень, отже зогниття старого є рожденням нового; де упадок, там і відроження — аби все давало свідоцтво про премудру будову світу. І в кожній річі для уважного глядача можна побачити правдивий сей Початок.

Ті люди, що провиділи через тьму сей початок, у жидів називалися пророками, а також священниками. В инших місцях сі люди називалися магами, волхвами, халдеями; у греків ієреями, софами, фільософами, ієрофантами і т. и. Хто опреділявся до тої науки, того увільняли від усяких життевих діл — і се означало посвятитися Богу. Посвятившися Богу, ті люди вже свобідно шукали і в природі і в книгах Початку.

***

Вічність можна примітити в кожній річи. Он землеміри в усіх своїх роботах насамперед шукають центр і початок. Погляньмо ж і ми на землю і все, що на ній. От слабосильне звіря — людина — водить медведів і слонів. Малий руль править кораблем,