біс, паучиться як павутиння, голоден як пес, жадний як водна хвороба, лукавий як змій, ласкавий як крокодиль, постійний як море, вірний як вітер, надежний як криса, розсипчивий як порох, щезає як сон. Се ложний чоловік, сінь, тьма, пар, тлін, сон. Отже коли ж буває сотворення людини? Тоді як наступає друге рождення. Плотська людина обмежена тіснотою, а духовна — вільна. І в висоту і в глибину і в широту літає свобідно. Не перешкожають їй ні гори, ні ріки, ні моря, ні пустині. Бачить віддалене, прозирає сокровенне, заглядає в минуле, проникає будуче, шествує по хвилях океана, проходить двері до увьязнених. Очі його голубині, крила орлі, оленева проворність, львина відвага, горличина вірність, пеляргова вдячність, агнцева незлобність, соколина швидкість, журавлина бодрість. Тіло його — адамант, смарагд, сапфір, яспис, тарсис, кришталь і антракс. Над головою його літає седмиця птиць Божих: дух смаку, дух віри, дух надії, дух милосердя, дух поради, дух прозріння, дух чистосердности.
Коли в Божих книгах читаєш про пьянство, наложничество, кровозмішування, амури й таке инше — не проводь часу на содомських сих вулицях, але минай їх не задумуючися, не стоячи на шляху грішних. Біблія ж не на сі вулиці, а тільки сими вулицями веде тебе в горнія страни, в край чистоти й вічности. Біблії нема нужди в твоїй плоті — вона вся у Вишнім Бозі. Біблія — се храм слави Вічного, а не плотської твоєї дряні. По що ж ти в суботу, в покої, в чертоги, в світлиці й обителі Божі тягнеш сміття з гнусної твоєї хати? По що суєшся із смородом во град Вишнього? Очистися! Розбуй чоботи твої дома, обмий руки й ноги, зостав усе твоє тлінне і переходь до Божественного.