ливо дивлючися на семилямпадний свічник та сінь херувимів.
— Не бачу я нічого гарного в сім храмі, — сказав сліпий.
— Бідний ти… — сказав зрящий. — Піди до дому та викопай зіниці твої, зариті у футрі твоїм, й принеси їх сюди. Тоді обновиться перед тобою сей храм і почуєш солодке блаженство.
Що тут таке оті пришельці в храмі?
Всі ми пришельці у сім світі, в прекраснім храмі премудрого Бога. Є три світа. Перший — се вселенна, де живе усе рожденне. Другий — мікрокосм, тоб-то людина. І третій — символічний, тоб-то Біблія. Сонце є оком кождому з тих світів, а око є сонцем:
А що означає — викопати зариті у футрі зіниці?
Се значить пізнати самого себе, прозріти сокриту в тобі самім вічність, тоб-то наче искру в попілі своєму знайти.
Добрий живописець намалював на стіні оленя й павича. Маленький син живописця дуже веселився тими картинами, та й старший син дивився з задоволенням. Згодом живописець стер фарби, і не стало ні оленя ні павича. Маленький хлопчик від того плакав безутішно, а старший сміявся. Де причина сміху й плачу?
Краска — се тільки зовнішність, а сила рисунку в самім художнику. На стіні ті образи погибли, але в душі художника вони не погибнуть. Старший син се розумів, тому він сміявся; а маленький не розумів і тому плакав.
Отак і усі ті три світи складаються кождий з двох річей — матерії й форми. Грецький фільософ Плятон назіває сі форми ідеями, тоб-то наче видіннями, видами, образами. Оці ідеї й суть первісні