латі черепахи та кобили, хвостаті зайці, шуті воли, голосисті деркачі, мягкі пухово їжаки, чотироочні та чотировушні судії, правдолюбні ябедники й клеветники, премудрі, сказавши по-німецьки, шпіц-буби, а по-українськи розумні дурні і всякі инші чудовища та дивогляди. А за ними услід появило би ся, сказавши по-латині, і perpetuum mobile (вічний двигатель) і фільософський камінь, що всю грязь европейську обертає у золото. А тепер, он бач, те все засіло в Божій безодні.
„Насадив, каже, Бог сад во Едемі на сході“. Виходить — насадив сад у саду, бо Едем — се по-жидівському сад. І звідки ж на сей сад садовий дивитися, аби він усе був на сході? Або — „позна, каже, Каїн жінку свою“. А сам забув, що по його ж словах у всім світі було тільки четверо душ людей. Звідки ж Каїн узяв собі жінху окрім рідної матері?
І наговорить тобі сей Змій далі, що й Бог сам ридає, сердиться, спить, кається. Потім наговорить, що люди стають соляними стовпами, возносяться до плянет, їздять колясками і по морю й по воздуху; і що сонце наче карета зупиняється та назад подається, і залізо плаває, ріки течуть назад, від голосу труб валяться стіни міста, гори скачуть мов барани, ріки плещуть руками, діброви й поля радіють, вовки з вівцями дружать, воли зі львами пасуться, хлопчики з аспідами граються, мертві кости встають, з яблунь падають небесні світила, а з хмар крупьяна каша з перепелицями, з води робиться вино, а німі, того вина напившися, починають говорити, чудово співають і т. и. і т. и. Чи не видно ж, що Змій по брехні повзає, брехню їсть і брехнею ригає? „Не смійте їсти всякого тука і всякої крови“ — і тут же, забувши сказане, говорить: „нагодував їх від тука“, або — „пийте усі, бо то кров моя“. А яка ж уже то брехня — сказати про чоловіка: „усе покорив єси під нозі його“ — а скільки