Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/85

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ж то, окрім звірів та гадів, тисяч дрібненьких, літаючих та повзаючих сотворінь смокчуть кров людську й поїдають тяжку працю рук його? А оті усі безчисленні вінця позбавлені мученики, що прелстилися від Змія й видовбали собі соблазняюще око, вирізали для Царства Небесного собі ядра, скопилися або в великім числі палили самих себе? Так! Господь ловить вірою, а Змій суєвірством. І поглянь же тепер на весь той земний клубок і на весь той бідний рід людський! Яким потопом тяжких єресей, роздорів, суєвірства, многовірства і ріжновірства хвилюється, обуревається, потопляється! І весь той потоп не свише нам єсть даний, але пекельна Змієва паща його відригнула.

Що ж робити з тим Змієм?

Поставити праведний суд над ним і точно пізнати силу діла його. Тоді й мала дитина ним володітиме.

А як же се зробити?

А тільки підняти його з землі, бо він тільки тоді вредний, коли повзає по землі.

А хто ж його підійме? А, піднявши, де його дівати? На шию його хіба собі повісити чи що?

І гори пересуває і Змія підіймає хто? Віра. Але перше ніж підіймати Змієве серце — підійми своє власне до вічности, а тоді Змій і сам підійметься та й повисне на дереві. Ми повзаємо по землі як діти, а за нами й Змій повзе. Коли мин підіймемося, то й Він з нечестивого стане блаженним, з повзущого божественним, з ядовитого спасенним, з мертвого живим.

***

Але судячи Змія нетреба спішити. Бо хто знищив невінчаних отих страдальців? Суд наглий. Хто во вся віки й чоловіки наводить на вселенну ріжних бід потоп? Суд на́глий. Хто оту спасенну від