потопу піраміду столпотворенням завершити перешкодив? Мови помішав хто? Суд наглий. Хто, нарешті, найсолодший Богу музикальний орган — Біблію поганоголосою й безсогласною сотворив і розстроїв? Хто навчив сю Єву співати пісні не Богу Іаковлевому, а бездушному идолові Деірському, світу сьому? Суд скорий.
Отого ж то й Адама вигнано з раю з його розстроєною псалтирею та поганенькими гуслями. Ей, душе! Бігай суда наглого. Чи знаєш що́ таке Біблія? Се древній Сфінкс, Лев-Оіва. Оце вона ходить вселенною, шукаючи, яко лев, кого би проглинути, а ти дрімаєш та граєшся. А чи розумієш, що оце тебе чекає й зустрічає? Або преблаженна побіда або цілковита біда. Коли розрішиш загадку Сфінкса — дістанеш вишній град Давір, град премудрости, град дорогоцінно-каменний, єдиний возлюблений Давидові град оний. І се тобі спокій і милость во вся дні життя твого. Се і діва і жона твоя, що яко лоза виноградна буде родити тобі сини сіонські та дочки єрусалимські не бід крови, а від Бога. Коли ж, по Сампсонівському, лева отого не роздереш — о, тоді замісць солодкого сота стрінуть тебе песячі мухи, що гноять солодкість єлея, стрінуть шершні й усяка гіркість.
Роздери ж Лева, душо моя! Бо як ні, то він роздере тебе. Кожде слово в Біблії прибите гвіздком, кождий голос її — рик львиний. Бачучи в Біблії землю й тьму, будеш вкушати яд. Роскусюй же та шукай у шкаралющі зерно вічности. Все тлінь і неправда, окрім одної вічности. Вона тільки єсть істина Божа. Все жуй, переварюй, роби з усього центр і кінець біблійний.