Після побіди Аморейської піднялися сини Ізраіля проти заходу. Немило стало то цареві Валаку. „От, каже, якісь-то нові та дивні люди вийшли з Єгипту і, по горах розливаючися, вище гір піднялися“. І посилає послів до чародійника Валаама, аби той знищив тих людей.
Прийшли посли, об'явили цареву волю. „Добре, сказав Валаам. — Переночуйте ж у мене“.
Он бачиш, друже, чому ангел не велить тобі тут шукати. Бо в сім гнізді ночують вороги роду Божого.
Або от. Прийшло до Моїсея коліно Рувімове та Гадовес. І просять, аби він не переводив їх на той бік Йордану. „Бо на сім боці, кажуть, дуже гарна для скотини земля, а ми ж товаром займаємося“. А Моісей на них закричав:
— То всі браття ваші підуть битися й тільки ви тут зостанетеся? Та ще й других перемовляєте, щоб не йшли на землю, котру їм сам Господь дає?
І Господь так розсердився на тих людей, що прирік ім не бачити землі обіцяної, окрім Халевата Ісуса.
Тож, друже, послухай Моісея і не шукай в поганській тлінности возлюбленної людини, істинного мужа, друга, брата й приятеля твого. Шукай його там, по той бік Йордана і не сьогодня. Бо инакше вийде, що читав ти пророків, шукав Людини, а попав на мертвяка й сам з ним пропав. Бо шукав ти між посланниками царя Валака, на сідалищу губителів та чародійників, що все в плоть і кров обертають.
Нема тут Людини! Нема її в царстві мертвяків! Вона завжди жива і шукати її треба в царстві живих. Авраам, кинувши все тутешнє, знайшов істинну Людину на горі, а у Авраама добрі очи були. Ту ж Людину й Каїн бачив, „стоящу й не падающу й вічно перед лицем Господа перебувающу.“