а біс скуки й суму, як курява від вітру, розлітається. До яких инших річей то ми й не родилися, але до сеї родилася усяка добра людина. Щастя тому, хто свою власну роботу з'єднав із сею усім спільною. Оце буде істинне життя. Тоді можна зрозуміти й слова Сократа: „де-хто живе, аби їсти й пити, а я їм і пью по те, аби жити“.
У казці говориться, що є такий звір „лінкс“, що ніби може бачити на кілька аршин у землі. Так от сей звір, побачивши крота, почав насміхатися:
— Бідне ти сотворіння! Та коли б ти міг хоч на соту долю так бачити як я, то би міг заглянути аж у саму середину землі.
— Перестань хвалитися, — сказав кріт. — Зір у тебе, правда, гострий, але розум дуже сліпий. Коли тобі й дано, чого я не маю, то таки ж і в мене є, чого в тебе нема. Думаючи про гострий свій зір, не забувай і гострого мого слуху. Вічна правда блаженної природи нікого не обижає: у своїй нерівности вона дає усім рівність і гостротою мого слуху замінила міні очі.
Сила. Глупота в богацтві гордиться й лається, а в бідности осідає й приходить в одчай; отже в обох станах вона нещасна: там казиться як у горячці, а тут із ніг валиться як стерво. А се від того, що ми не шукаємо царства Божого і правди Його, а думаємо, що у світі все робиться навдаху, як у беззаконнім царстві. Але як тільки роскриєш очі, то побачиш, що усе робиться по самій точній правді й рівности. Коли богацтво дає те, чого не дає бідність, то і в бідности відшукаєш те, чого нема в богацтві. У котрій землі меньше родиться овочів, там у нагороду маємо здоровий воздух.