Але от лев прокинувся. Малпи в страсі розбіглися пріч в усі боки. А старша з них і каже, трохи передихавши з переполоху:
— Таки лев левом і був і єсть і буде.
Сила. Лев — се Біблія, котру не признають і лають де-які людці. Вони думають, що вона вже мертва й про мертвоту говорить, але не розуміють, що в тлінних її образах криється вічне життя.
Щука, побачивши щось смачненьке, кинулася й проковтнула, але зразу ж почула, що в тім є гачок з вудки. Зірвалася, правда, але зразу де й ділася її веселість. Рак здалеку се бачив та й питає:
— Чого се ви, пані, сьогодня щось не веселі?
— Та не знаю, брат… Щось міні скучно трошки. Оце думаю для приятности пропливти собі з Кременчука в Дунай. Прискучив щось міні Дніпро.
— А я знаю скуки вашої причину, — підсміхаючися сказав рак. — Ви проковтнули вудку і тепер вам уже не пособить ні бистрий Дунай, ні плодоносний Ніль, ні навіть золоті крила.
Сила. Рак говорить правду. Без Бога і за морем погано, а мудрій людині всюда і завжди добро. Вона не кладе на однім місці, а в середині самої себе те добро носить, і воно світить їй сонцем в усі часи і буває сокровищем на всіх місцях. Не людину місце, а людина місце освящає. Страх Божий — се жерело мудрости й радости й довгоденствія. А невірство — се приманка, що криє в собі найгіршу отруту. Нелегко сю отруту примітити, та нелегко зрозуміти й беззаконіє. Його зрозуміє тільки той, хто знає страх Божий. Беззаконіє — се й єсть для нас вудка, солодка приманка на душу. Як що честолюбність тебе тягне до гріха — то оце